Сьогодні ситуація така, що нам треба переучуватися, бо балістики ми не маємо, а росіяни мають. І нам потрібно також диференціювати ризики, щоб дрони створювалися у десятках тисяч квартир, а не на одному заводі. І народний дрон має тут великі переваги.
Чому народний дрон це справді порятунок. Чому не можна побудувати якусь велику фабрику з виробництва дронів, та тому що ми відразу отримаємо 30 кинджалів у цей цех. Ось на Лук’янівці є завод “Артем”, де знаходиться КБ “Луч” і росіяни справно по ньому запускають кинджали. Після останнього потрапляння до цього заводу там пропало близько 30 людей, просто зникли безвісти. Декілька людей досі не можуть знайти навіть останки. Справді, росіяни потрапляли саме в ті цехи, в які їм потрібно.
Багато хто говорив, що у росіян ракети закінчилися, але ракети у них робляться нові й нові. І якщо створювати такі цехи з виробництва дронів, то, повірте мені, через 2 години росіяни вже знатимуть про це місце. На жаль, так влаштовано, що половина співчуваючих працюють у спеціальних органах, які повинні їх ловити. Ну, це зрозуміло, що ми не сховаємося, у нас все як на долоні. Тут нам може значно допомогти народний дрон. Тобто люди, які не хочуть йти в армію, отримують можливість навчитися паяти ці дрони. Можуть сказати, що це не кожному дано. Так ось, я знімав безліч відео, коли 50-річні чоловіки приходять в школи дронів і все у них чудово виходить. У дроновій школі людина сідала за симулятор, сто льотних годин відпрацьовувала і потім, коли йому дають дрон, він пролітає під ніжками стільців. І ось такі зрілі чоловіки вже керують дронами, самі паяють їх, калібрування роблять самостійно. І найголовніше, коли 10 000 людей створюють ці дрони по квартирах, то корупція неможлива, відкатів не буде. Відкати можна зняти тільки з великого цеху.
Тому і з’явилася ідея купити запчастини, розподілити їх по простим людям, які отримують відстрочку від армії, і цих людей онлайн навчити. Поки що люди готові безкоштовно цим займатися, аби не йти на фронт. Сьогодні війна схожа на комп’ютерну гру. Якщо ми хочемо людей вбивати і не грати в цю комп’ютерну гру, то ми їх вб’ємо дуже швидко і дуже багато. Сьогодні ситуація така, що нам треба переучуватись. За допомогою народного дрону ми знижуємо ризики до нуля. Тому що по якійсь квартирі запускати ракетою за 6 млн. доларів це безглуздо. Інша річ, якщо це хороший модернізований завод знищити, потрапити по складу, де мільйони запчастин, ось це дуже приємно росії. А якщо ми зможемо диверсифікувати ризики і розкласти, так би мовити, яйця по різних кошиках, і цих кошиків буде десятки тисяч, то російська балістика не працюватиме. На сьогоднішній день прості люди можуть без проблем і навчитися і збирати, і паяти, і запускати ці дрони.
Зараз дуже важливо допомогти нашій армії, допомогти підтримкою Народного дрону. Дуже важливо також ще налагодити виробництво цукорків, це такий прилад, який повідомляє про те, що летить військовий дрон до тебе, і зробити школи боротьби з дронами. Поясню, як це працює. Держава має виробникам цукорків виділяти величезні кошти. Єдине, що нашим солдатам треба вміти – готуватись до моменту, коли до них летить дрон. Сьогодні це може бути перехоплювач РЕБ або простий автомат, якщо на роту або на якусь групу людей із 50 чоловік є такий цукорок, і люди пройшли на симуляторі, як збивати цей дрон, то вони не панікують. Є десятки відео, коли солдати просто панікують, коли за солдатами ці дрони літають і наприкінці їх вражають. Людина немає навіть можливості включити свій мозок і спробувати протистояти цьому дрону. Для цього треба створювати школи з протистояння дронам. Ми зараз спробуємо зробити одну таку школу, щоби навчити солдатів на симуляторі. Цукорок коштує недорого. Сьогодні його собівартість 1.500 – 2.000 гривень, але вона може врятувати людські життя. Коли людина попереджена про те, що до неї летить російський дрон, коли на симуляторі він має сотні годин відпрацьованих, як по ньому стріляти, як його знащувати цей дрон, як його вражати, як не нервувати, і діяти спокійно.
Сьогодні навчання солдатів для нас є найважливішим. І сьогодні для нас також найважливіше це народний дрон. Щоб ми на фронті, на передовій не тримали сотні тисяч людей. І щоб не обходилося бюджету це в мільйони доларів. Ми маємо порожній бюджет, ми програлися на сільському господарстві і земля, яка годувала Україну сотні років цього року стала для нас трагедією. Ми втратили на ній цього року, ми маємо сільське господарство мінус $5 чи мінус $10 млн., вона занапастила нашу економіку. Земля стала для нас трагедією. Якби в нас її не було, то, можливо, ми й простягли б. Але зараз на нас чекає інфляція, кризи та обвали. Тому зараз треба насамперед навчити наших солдатів, навчити людей виробництву дронів. І жодних цих великих заводів не потрібно, як у Полтаві, коли місцева адміністрація випустила дрони по 2 000 $, це смішно. Його собівартість максимум 500!
Я розумію, що буде купа супротивників. Скажуть ні, треба знайти правильну людину. Вам його покажуть з адміністрації, виділять із місцевої ради, і він буде чийсь кум, тільки ж кум може зробити хороший дрон. Це неправильно. Питання стоїть виживання держави. Це десятки тисяч людей. Тому випуск цукорків, насамперед, і навчання! Ось це завдання пріоритетне.
