Чому Україна втрачає своїх олігархів, як це впливає на економіку та що нас чекає в майбутньому. Ми повинні вчитися на досвіді інших країн, таких як Польща, Словаччина і Чехія, які активно розвивають свою промисловість, зокрема завдяки зовнішнім інвестиціям. Україні потрібно знайти шлях до розвитку, враховуючи не лише національну ідентичність, а й можливості, які надає глобалізація.
В нашій країні вже не залишилося олігархів. Ігор Коломойський втрачає свої активи, Фірташ також переживає труднощі. Хімічна промисловість України могла існувати лише завдяки дешевому газу, який використовувався для виробництва селітри та аміаку. Ці продукти продавалися за демпінговими цінами та потрапляли на ринки Європейського Союзу. Зараз така можливість зникла. Металургія, в свою чергу, залежала від дешевого вугілля з Донбасу. Але шахти зруйновані, а сам Донбас вже не має тієї інфраструктури, що колись. В найближчому майбутньому українська металургія може зникнути як галузь.
Тепер пішов і останній великий олігарх Рінат Ахметов. Втім, можна сказати, що в Україні більше не буде олігархів. Це подія, яку варто відзначити, хоча й з сумом, адже економіка України досі залишається залежною від імпорту, який становить близько 60 мільярдів доларів, в той час як експорт, окрім сільського господарства, буде в межах 15-20 мільярдів.
Наші відносини з Євросоюзом у майбутньому також можуть змінитися, адже війна ще не завершена. Після неї нас може спіткати гіперінфляція, а зарплати можуть знизитися до рівня 4 доларів на день. Але в будь-якому випадку олігархів в Україні не буде, і це факт.
Є країни, які виходять з кризи, як, наприклад, Словаччина, яка змогла досягти значного зростання завдяки інвестиціям, зокрема з України. У 1990-х роках Словаччина стала привабливим місцем для будівництва заводів по виробництву автомобілів, коли Україна, незважаючи на наявність дешевої робочої сили та розвинену металургію, відмовилася надавати землю під ці проекти. Словаччина запропонувала безкоштовно виділити землю, побудувати інфраструктуру та дитячі садки, що в результаті призвело до створення великих автомобільних заводів, таких як Фольксваген і Пежо. Робоча сила на цих заводах прийшла з Західної України, і багато українців стали платити податки в бюджет Словаччини. Це приклад того, як, упустивши шанс, Україна втратила потенційне багатство та робочі місця.
Що стосується видобутку літію, то Україну чекає розчарування. Плохівське родовище, яке мало стати ключовим джерелом, не буде розроблятися. Сьогодні видобуток літію надто дорогий, а на ринку вже з’явилися дешевші альтернативи, такі як натрій, який в 3000 разів дешевший за літій.
Ще одним парадоксом є український титановий ресурс. Попри наявність цього цінного ресурсу, його видобуток не приносить значних доходів. Гігантська корпорація Google, яка заробляє 2 мільярди доларів на день, робить значно більше за один день, ніж Україна за роки експлуатації своїх титанових родовищ.
Ми стоїмо на межі, коли останні вугільні шахти були захоплені. Питання в тому, у що будемо вкладати свої ресурси після війни, щоб не опинитися в економічній депресії.
Тим часом, Зеленський закликає до інновацій, багато українців, не готові адаптуватися до сучасних технологічних трендів, залишаються осторонь. Прикладом такого тренду є дрони, які у 2014 році могли б значно змінити хід подій. Президент має сформулювати стратегію, подібну до підходу Трампа в США, який інвестує в біотехнології та інші перспективні галузі.
Ми повинні вчитися на досвіді інших країн, таких як Польща, Словаччина і Чехія, які активно розвивають свою промисловість, зокрема завдяки зовнішнім інвестиціям. Україні потрібно знайти шлях до розвитку, враховуючи не лише національну ідентичність, а й можливості, які надає глобалізація.
У України останній шанс. Наше населення скорочується, а кількість пенсіонерів зростає. Потрібно подумати про стратегію, яка дозволила б зберегти економіку та впоратися з важкими викликами. Необхідно підтримувати великий бізнес і формувати еліту, яка працюватиме на благо країни. Лише так ми зможемо досягти успіху.
Любов до країни і співпраця з розумними та продуктивними людьми повинні стати основою для відновлення і розвитку України в майбутньому.