Погляд на неефективність, яка принесла успіх
Нещодавно в Україні майже непомітно відбулася відставка Генерального прокурора Андрія Костіна. На перший погляд, це звичайна кадрова подія, але її наслідки та контекст заслуговують на увагу.
Генеральний прокурор, який не ходив на роботу
Костін запам’ятався своїм незвичним підходом до виконання обов’язків. Він практично не відвідував роботу, віддаючи перевагу перебуванню з родиною у США. Крім того, його кабінет на п’ятому поверсі Генеральної прокуратури був облаштований таким чином, що доступ до нього був фактично неможливий. За весь час перебування на посаді Костін, по суті, працював лише близько 5% часу.
Однак саме ця “неефективність” стала причиною несподіваного успіху: під час його каденції практично не порушувалися кримінальні справи проти великого бізнесу.
Уроки минулого: від Луценка до Костіна
Згадуючи часи Юрія Луценка, стає зрозуміло, що надмірна активність Генеральної прокуратури часто призводила до руйнування бізнесу. Масові арешти майна, передача підприємств в управління Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) та подальше розкрадання активів знищували компанії. Наприклад, олійний завод, переданий до АРМА, був повністю зруйнований і розпроданий.
У період Луценка збитки для бізнесу, за даними, перевищували навіть руйнування, завдані російськими військами.
Економічний парадокс Костіна
Попри відсутність реальної роботи з боку Костіна, його бездіяльність принесла несподівані результати. Відсутність тиску на бізнес дозволила йому вижити та навіть розвиватися під час війни. Це підтверджується статистикою: рівень життя в Україні зараз вищий, ніж у 2016 році, а ВВП досяг 200 мільярдів доларів.
Крім того, за рівнем злочинності Україна наблизилася до Люксембургу, значно перевершуючи багато європейських країн, таких як Іспанія та Італія.
Пропозиції щодо реформи прокуратури
Зважаючи на успішний досвід «нічогонероблення», варто замислитися над новим підходом до призначення Генерального прокурора. Чому б не провести експеримент і не призначити на цю посаду громадського діяча чи символічну фігуру? Наприклад, собаку-рятувальника Патрона, який, на думку автора, міг би продовжити цю стратегію мінімального втручання.
Погляд у майбутнє
Досвід Костіна піднімає важливе питання: можливо, реформа правоохоронних органів полягає не у посиленні контролю, а у скороченні бюрократичних та корупційних механізмів. Це може стати ключем до економічного зростання та покращення життя громадян.
На завершення варто зазначити, що Україна за останні три роки зробила величезний крок уперед, попри війну та економічні виклики. Можливо, відставка Костіна – це не кінець, а початок нових підходів в управлінні.
