В Україні немає заможних людей, як і немає заможних компаній і нам просто вкрай необхідні інвестиції! Як побудувати країну, в яку захочуть вкладати кошти іноземні інвестори?
Як інвестувати в українську економіку чи краще взагалі не інвестувати. На перший погляд, у нас тендери різні проходять і не так дорого, особливо під час війни. То один завод продадуть, то інший. Але стільки довкола цієї теми починається шуму, люди пишуть чому так дешево народне добро розпродається. Давайте вам приклад розповім, що сталося, коли я жив в Ессені. Один алюмінієвий завод в Ессені продали за 1 €. Я теж тоді за звичкою став обурюватися, говорю, цілий алюмінієвий завод, це ж скільки обладнання і всього іншого! І мені пояснили, що там борги на десятки мільйонів доларів. Це сталося у 2009 році. Саме коли ціна на алюміній впала з 2.8 до 1.30 євро за кілограм. І зрозуміло, що всі металургійні заводи тоді “горіли”, за день на тонні сталі втрачалося до 50 $, а на алюмінії втрачалося ще більше, тому що 90% вартості алюмінію це електрика, і зрозуміло за такої ціни собівартість алюмінію набагато більша, ніж ти його продаєш. Але інвестори взяли, ціна на алюміній знову зросла, тому що криза була недовго, і люди заробили на цьому сотні мільйонів. доларів. Але, в Європі на це ніхто не звертає уваги. Якщо дешево продають у Європі, але просто аукціон має бути чесним, і якщо купили за 1€, ніхто не кричить чому яйця по 17 гривень, це нікому не цікаво. Головне, щоб були правила і їх дотримувалися. Якщо правил дотримуються, ви пам’ятаєте, коли було на біржі 3 000 $ за 1000 кубів газу, і він виріс у 15 разів, то це нікому не цікаво. Люди зобов’язані платити, навіть якщо тобі за комуналку приходить 1000$, ти маєш платити. Наступного разу впаде, буде ціна,заплатиш 50 $, у 6 разів менше, як це було за часів Ковіду, коли Китай відмовився від усього газу. Весь газ пішов у бік Європи, і він впав у 5 разів нижче за собівартість. Це ринок. Але в нас у країні багато крикунів і якби вони просто кричали, але в нас влада до цих крикунів прислухається, а у нас таких 80%! Тож у нас усі хочуть все державі повернути, олігархів посадити. І це мрія будь-якого українця. Якби до них не прислухалася влада і не слухала, то країна розвивалася б і те, що вони кричать, нікого б не цікавило. Але вони діють на владу. І ось у нас буває так, що хтось купить Більшовик, на нього накладуть арешт, бо народ кричить і з цього будівельника вже можна знімати гроші. Народ вимагає замість того, щоб сотні тисяч робочих місць зявилось повернути державі.
Люди не думають глобально, а навіщо Україні виробництво запускати. Тому більшість талановитих людей не відкривають нічого і не вкладаються в український розвиток. Ось у мене товариш, наприклад, він працював на Донеччині, почалася війна, почали його притискати. Він займався зверх технологіями, але він вдало переїхав до Болгарії. Честь йому й хвала. Справжній українець, успішний, має жити за кордоном, і ми повинні ним пишатися, що він якийсь відомий великий, але за кордоном.
Розповім вам ще історію. Є в мене товариш Маркус, і якось у Європі, почалися популістські рухи по всіх країнах і докотилося це й до Швейцарії, докотилося акуратно. Там зрозуміло, це не Україна, швейцарці люди осудні і популісти вийшли з такою пропозицією, кажуть ось дивіться, провідні компанії у Швейцарії з оборотом 200 мільярдів – засновники американці. В основному заробіток заробляли на торгівлі іранською нафтою, африканськими алмазами в 70-х роках, коли були порти іранські під санкціями, коли Радянському Союзу продавали хліб, коли американці ввели заборону на продаж пшениці. Ці люди всі були під санкціями, вони всі вважалися злочинцями, але швейцарці їх у ті 90-ті роки, 80-ті дуже боронили, таємниця вкладів і тому подібне, це потім вже вдалося швейцарську систему розбити і все побачити. І ось популісти говорять, дивіться, у нас половина компаній – олігархи. По-перше, вони не швейцарці. По-друге, вони податки платять менше, ніж швейцарці. Справа в тому, що коли велика компанія заходить, великі олігархи можуть поторгуватися та зайти, і отримати менші податки, ніж швейцарці. По-друге, вони над багаті мільярдери, і в Швейцарії з’явилася Радикальна партія, яка каже, давайте цих іноземців хоча б прирівняємо. Чому швейцарці платять такі податки, а ці олігархи мільярдери яхти купують за мільярди, шампанське по 5 000 $ п’ють, ми хоча б трохи їм на відсоток – два збільшимо. Нікуди вони не втечуть, нікуди вони не зірвуться, але трохи всім багатіям, особливо іноземцям, які нашою мовою навіть іноді не розмовляють, збільшимо податки, і домоглися того, що виставили на референдумі. І я товаришу сказав, хто відмовиться, ну всі проголосують. Тим більше, що популісти кинули такий клич, що кожен громадянин Швейцарії отримає по 1000 франків. Кожен щомісяця буде по 1000 отримувати. Це приблизно 1 000 €. Ось у тебе сім’я 4 людини, 4 000 € будеш просто так отримувати, працюючи при цьому і зарплату свою отримуючи, але 4 000 € ще на кишеню додатково буде падати. Я товаришу кажу, 100% проголосують за цей закон, 100% швейцарців прийдуть, проголосують, щоб потрясти багаті гаманці. Мені друг каже, Альберте, Швейцарія це не Німеччина, запам’ятай. Тут за багатих борються, у Німеччині також борються, і вулиці називають,і школи, і музеї, і таблички скрізь вішають. Але швейцарці як це роблять, вони з усього світу багатих витягують, фірми всі, неважливо, українські, російські відкривають у Швейцарії. Така як Україна працює, а ВВП весь туди. З усіх країн, неважливо, це Індія чи Китай, швейцарці це робити вміють, бо там громадяни розуміють, що копійка до копійки.
І що ви думаєте, провели референдум – 87% громдян проголосувало проти того, щоб підвищувати багатим податки. Але, чесно кажучи, мені здається, це хід був Швейцарії, зробити рекламу, що не можна гроші тримати в Україні, треба тримати їх у Швейцарії, тому що у нас народ ненавидить олігархів і ненавидить багатих. Те, що я кажу багатьом скоріше за все не сподобається, але сподіваюся, що через 10 років не ви, ваші діти, прийдуть до моєї точки зору. І, можливо, ми побудуємо країну, в яку люди захочуть із-за кордону інвестувати. У нас немає багатих людей, у нас немає багатих компаній, і нам просто необхідні інвестиції. І ось якщо ми менталітет поміняємо, то, можливо, у нас щось вийде.
